Центр допомоги та логістики "Паляниця" продовжує рубрику "Історії війни". Це факти, свідоцтво про те, як звіряча агресія російської федерації зруйнувала мирне життя українців. Це історії переселенців, які були вимушені покинути рідні домівки внаслідок агресії російської федерації. Родина Бурлак. Антон та Тетяна, і їх донька Марія 2018 р.н. Проживали в м.Словʼянськ Донецької області.
У нас була звичайна гарна родина. Ми купили приміщення цегельного заводу в руїнах. Зробили капітальний ремонт (дах, стіни, підлога) буквально все. Ми мали бізнес з виробництва шамотної ландшафтної кераміки «Сад Артеміди». У нас хороший колектив, який разом пропрацював майже 12 років.
24 лютого 2022 року перевернуло наші життя. Спочатку вибухи були чутні вдалині, потім все ближче... Ви не уявляєте, як це страшно, лежати у своєму ліжку вночі, обіймати свою маленьку дитину, а в цей час будинок трясеться і дзвенить від вибухів. Чоловік не спав три доби. Говорить – я боюся заснути, а в цей час з вами щось трапиться. Сирена звучала день і ніч. Вже було просто не терпляче знаходиться в місті – постійні обстріли. Ми вирішили поїхати.
Спочатку винайняли будинок у Дніпропетровській області, потім переїхали до м. Кам’янське. 30 червня 2022 року нам зателефонували сусіди. Снаряд упав на нашу вулицю. У нас вибило вікна, вигнуло двері і побило шиферний паркан. Нам від цієї новини стало дуже болісно, і стало зрозуміло, що додому повертатись ще дуже не безпечно, як би нам цього не хотілось. Тільки ми трохи оговтались від того, що наш будинок постраждав. Через 2 місяці, знов з міста прийшла сумна новина і ми зрозуміли, що дім - це виявилося лише початок… У ночі прямим влученням ракет було зруйновано наше виробництво і водночас 10 людей залишилось без роботи, а їх родини без доходу.
Ми з чоловіком все ж наважились і поїхали подивитись, що ж у нас залишилось… Побачене шокувало... Груда цегли... Розбили гараж, двоповерховий склад, майстерню та частину цеху.
Сказати, що ми були в шоці це не сказати нічого. Як жити далі, я не знаю. У нас вкрали наше життя. Чоловік сказав такі слова «Не хвилюйся, найголовніше вони у нас ніколи не заберуть, це в нашій голові — наш досвід». Ми ніколи не були в такій ситуації, коли нам потрібна допомога. Світ не без добрих людей. Дякую всім велике, хто допомагає та підтримує… Як це важливо знати, що ти не один… Велике людське ДЯКУЄМО!