Родина Кондратенко, м. Краматорськ

Центр допомоги та логістики "Паляниця" продовжує рубрику "Історії війни". Це історії переселенців, які були вимушені покинути рідні домівки внаслідок агресії російської федерації. Сім’я Кондратенко. Тимофій та Ірина і їх доньки Маргарита 1997 р.н. та Анюта 2009 р.н.

Ми проживали у м. Крамоторськ, Донецької області. Ми мали власний великий будинок, мали власний сад та домашніх улюбленців: кота Чупаку та собака Джека. У батьків була робота, а у нас з сестрою навчання. Маргарита поступила до вузу у Варшаві. Кожного вечора, у нашій родині була традиція, спільна вечеря. Ми завжди обговорювали прожитий день та плани на майбутнє. Сестра з нами була на відео-зв’язку. 24 лютого 2022 року коли почалась війна ми виїжджати не планували. Із-за постійних обстрілів та тривоги я не мала змоги повноцінно навчатись. І 20 березня 2022 року нам з мамою прийшлось евакуюватися з України. Ми виїхали до моєї сестри у Варшаву. Жили у трьох, оскільки було важко знайти окреме житло. У вільний час від навчання ми всі разом допомагали на волонтерських майданчиках. Це нас заспокоювало, адже нам було совісно, що ми покинули батьківщину. Після закінчення мого навчання прийняли рішення повертатись до України. 3 червня 2022 року приїхали до міста Камʼянське, де нас вже чекав батько з родичами. На жаль Чупаку та Джека батько не зміг забрати і залишив їх на родичів. Але я вірю що скоро зможу їх побачити та обійняти. Адже вся наша родина має одне бажання, щоб скоріше закінчилась війна. Ці переїзди дались нам дуже важко, батьки втратили роботи, а з цим і заробітки. Гуманітарна допомога, яку видають у центрі допомоги та логістики «Паляниця» і у всіх інших волонтерських центрах дуже допомагає. Наша родина дуже вдячна за допомогу.

Родина Кондратенко
Родина Кондратенко
Родина Кондратенко
Родина Кондратенко

 

Поділитися